Вы просматриваете: Главная > Новини > Перепланування квартири без дозволу: міф чи реальність?

Перепланування квартири без дозволу: міф чи реальність?

(несерйозно про серйозне)

Передмова: П’ятого квітня цього року в Житловий кодекс України були внесені довгоочікувані зміни, у тому числі до статті 152, які дозволяють власникам житлових будинків і квартир проводити роботи з перепланування і переобладнання без отримання дозвільних документів, за умови, що ці роботи не передбачають втручання в несучі конструкції та інженерні системи загального користування.

Начебто, все зрозуміло. За новими правилами: потрібен ремонт – роби, а не бігай за чиновниками в пошуках «чарівних» паперів.

Але чи так все просто в реальному житті?

Для того, щоб відповісти на це питання, ми вирішили подивитися, що вийде з реалізації цілком зрозумілого бажання власника квартири, яка давно не бачила ремонту, привести її в нормальний житловий стан.

Отже, є квартира в будинку сталінської забудови на вулиці Тарасівській у м.Києві.

Маючи великий досвід роботи в будівництві, достатню освіту та юридичну підтримку, в тому числі з боку Центру громадянського сприяння та правозахисту, власник квартири (будемо далі його називати громадянин П.) самостійно склав проект та план проведення ремонтних робіт, які повинні були, в тому числі, включати заміну внутрішньоквартирних (некапітальних) перегородок, міжкімнатних дверей і вікон, обладнання кухні й санвузла новою сантехнікою.

Розуміючи незручності для оточуючих, які завжди заподіює ремонт, але від яких може позбавити тільки закінчення цього ремонту, громадянин П. написав і розмістив на вхідних дверях під’їзду і в ліфті оголошення з вибаченнями і обіцянкою сусідам після ремонту квартири відремонтувати кабіну ліфта і парадне під’їзду. Звичайно, це не позбавило сусідів від неприємних моментів, пов’язаних з шумом і пилом від ремонту, а громадянина П. – від критики сусідів. Але, враховуючи, що ремонтні роботи проводилися тільки в квартирі і тільки в робочий час і, як правило, в робочі дні з перервою на обідній час, претензій було менше, ніж могло б бути. Загалом, громадянин П. сподівався, що після закінчення ремонту він отримає не тільки необхідну йому для життя квартиру, але і залишиться в нормальних відносинах з сусідами.

Проблема прийшла, як кажуть, звідки не чекали.

І прийшла вона в образі нічим не примітної на вигляд людини, яка протягом декількох днів інтенсивного спілкування з громадянином П., його сім’єю і робітниками, не могла навіть для себе визначити, ким же вона працює. У подальшому виявилося, що Ткачук Василь Миколайович є працівником нового КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва». Треба сказати, що робоче місце Василя Миколайовича знаходиться в приміщенні на 1-му поверсі, яке розташоване в одному будинку з квартирою громадянина П. Табличка зі стійкими слідами зносу сповіщає цікавих, що в приміщенні знаходиться комунальне підприємство житлового господарства житлово-експлуатаційна контора № 105. Що, звичайно ж, не може бути правдою, бо таких організацій у Києві давно немає. Інформація давно застаріла, але сповіщати жителів про постійні зміни в управлінні будинками ніхто не поспішає.

Недивно, що і Василь Миколайович, виходячи з його плутаних пояснень, здається, теж не розуміє, чого він керівник. Може, самому собі? Чомусь згадується «Мийдодир»: «…Умивальників Начальник і мочалок Командир». Єдине, що, на жаль, твердо знав і знає Василь Миколайович: є папірець – є ремонт, немає папірця – немає ремонту.

Але громадянин П. був упевнений і небезпідставно, що може проводити ремонт у квартирі без будь-якого «високого дозволу», тому на голосіння і начальницьке бурмотіння Василя Миколайовича уваги не звертав.

У свою чергу, обурений від такої до себе байдужості громадянина П., Василь Миколайович, заручившись жіночою підтримкою майстра ЖЕО, зажадав отримати «декларацію на перепланування». Назва та реквізити правового акта, який визначає порядок видачі цього таємничого документа, а також для чого і кому він потрібен, крім нього, Василь Іванович приховує досі.

Зрозумівши, що суворий вигляд і начальницька хода не допомагають йому в боротьбі з громадянином П., Василь Іванович вирішив вдатися до «важкої артилерії»: від загроз власноруч затримати робітників він перейшов до викликів міліції (поліції) з помилковими повідомленнями.
Двічі, до радості місцевих віконних спостерігачів, патруль в новій формі і з новим же американо-європейсько-цивілізованим ставленням до громадян приїжджав у двір, щоб витратити безцінний службовий час на вислуховування Василя Миколайовича з його скаргами не зрозуміло на що і громадянина П., який не в перший раз впевнено декларує свої конституційні та законні права.
Після чого патрульні виїжджали, змушуючи Василя Миколайовича, спішно залишати уподобану їм для розборок з мешканцями прилеглих будинків територію.

Що ж стосується громадянина П., то він для того, щоб захистити себе від невмотивованої активності Василя Миколайовича, вдався до юридичної допомоги Центру громадянського сприяння і правозахисту. В даний час громадянин П. продовжує своє праве діло у вигляді ремонту квартири, а юристами Центру громадянського сприяння і правозахисту на першому етапі підготовлені і направлені до різних уповноважених органів відповідні скарги, заяви, метою яких, насамперед, є недопущення в подальшому порушення законних прав громадянина П. і його сім’ї, поліпшення роботи організацій житлово-комунальної сфери, а також залучення винуватця цієї статті – Василя Миколайовича до адміністративної відповідальності за завідомо неправдиві виклики міліції.

 

Постскриптум: сподіваємося, що звернення Центру громадянського сприяння не тільки зупинять невгамовного служителя ЖКГ, а й дозволять йому зрозуміти, що з законом краще не сперечатися, а громадянин П. благополучно завершить розпочатий ним ремонт без необхідності отримання непотрібних документів.

Зі змістом заяв і скарг можна ознайомитися нижче.

Заява про притягнення до адміністративної відповідальності

Скарга на дії працівника до кп керуюча компанія

Пояснення

 


Залишити коментар