Вы просматриваете: Главная > Сюрпризи від депутатів > Децентралізації в Україні чи чергова узурпація влади Президентом. Проекту Закону України “Про внесення змін до Конституції України (відносно децентралізації влади)” ( №2217)

Децентралізації в Україні чи чергова узурпація влади Президентом. Проекту Закону України “Про внесення змін до Конституції України (відносно децентралізації влади)” ( №2217)

Децентралізація – процес перерозподілу або

диспергування функцій, повноважень, людей

або речей від центрального управління.

Децентралізація влади включає як політічну,

так і адміністратівну сторони. Децентралізація

може бути територіальною – переміщення влади

від центрального міста на інші территорії, і

може бути функціональною – шляхом передання

повноважень на прийняття рішень з головного органу

будь-якої галузі Уряду до чиновників нижчих рівнів.

 

Ця тема стосується нас усіх. І якщо докласти трохи зусиль, кожен зможе розібратися і зрозуміти: що з того, про що нам кажуть, – правда, а що – тільки обіцянки, за якими ховаються інтереси окремих політиків.

Нам обіцяють децентралізацію: варто тільки прийняти Конституцію. Ми знаємо, що децентралізація – це прогрес. Це, в першу чергу, передача окремих повноважень органів влади місцевому самоврядуванню. Вона дає додаткову можливість громадам самостійно вирішувати питання місцевого значення і мати для цього фінансові та інші ресурси.

Нам обіцяли і продовжують обіцяти, що плановані зміни до Конституції дозволять відійти від централізованого управління державою, і забезпечать повсюдність і спроможність місцевого самоврядування.

Тобто спрощено: повсюдність – на всій території, спроможність – наявність необхідних ресурсів.

Але це все слова. І чи підтверджуються вони тим, що заплановано в змінах до Конституції?

Давайте розглянемо докладніше.

Для зручності розділимо зміни на блоки.

 

БЛОК ПЕРШИЙ. Стосується взаємовідносин органів влади та місцевого самоврядування.

З’являється нове поняття: префект. За словами голови Верховної Ради Гройсмана, префекти – це не узурпація, а європейська практика. Префект – людина, яка буде забезпечувати державний інтерес на територіях.

Розглянемо, що ж таке префект.

Префект – державний службовець, який здійснюватиме виконавчу владу в районах та областях, Києві та Севастополі, те, чим зараз займаються місцеві державні адміністрації.

Префекта також, як і голову держадміністрації, призначає і звільняє з посади Президент за поданням Кабміну.

АЛЕ! Якщо раніше голова адміністрації ніс відповідальність перед Президентом і Кабміном, звітував і контролювався органами виконавчої влади вищого рівня, то тепер префект несе відповідальність ТІЛЬКИ перед Президентом, а контролюється і звітує ТІЛЬКИ перед Кабміном.

Найважливіше, мабуть, заради чого і затівалася ця, так звана, «децентралізація». Це повноваження префекта з НАГЛЯДУ за виконанням Конституції і законів органами МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ.

Зверніть увагу, префект може припиняти дію актів місцевого самоврядування з одночасним зверненням до суду, видавати акти, що будуть обов’язковими для всіх, а скасовувати акти префекта може Президент України.

Тобто, якщо за чинною Конституцією місцеві держадміністрації, очолювані головою, забезпечують законність виконавчими органами влади, то повноваження префекта будуть поширюватися і на місцеве самоврядування.

Хтось у пресі назвав посаду префекта – «смотрящій від Президента».

З цим важко не погодитися. Тому що все – дуже просто. Створюється ланцюжок, суть якої – опосередкований контроль Президента і Кабміну через префектів за місцевим самоврядуванням територіальної громади, основу якої складаємо ми з вами – жителі міст, сіл і селищ.

Іншими словами, йдеться про контроль за нами, але нібито в наших же інтересах.

Давайте ми самі будемо розбиратися з порушенням наших прав на місцевому рівні. Для цього є суд і правоохоронні органи. Конституція вже гарантує кожному з нас право на судовий захист. Проведення судової реформи – ось що відповідає нашим суспільним інтересам.

Можна прийняти збільшення президентських повноважень, його право призупиняти акти органів місцевого самоврядування, якщо вони загрожують державному суверенітету, територіальній цілісності або національній безпеці.

Але, повертаючись до наглядових повноважень префектів, розумієш, що не ми цікавимо Президента – ініціатора змін до Основного Закону, а збільшення його власних повноважень в умовах парламентсько-президентської республіки.

Місцевому самоврядуванню загрожує тотальний президентський і кабмінівський контроль!

Посилання захисників змін на їх позитивну оцінку Венеціанською комісією та відповідність Європейській хартії місцевого самоврядування, не може бути безумовним виправданням введення тотального президентського контролю за місцевим самоврядуванням з усіх питань.

А зі змісту документів, підписаних в Мінську у зв’язку з військовою ситуацією на сході України, взагалі не вбачається, що створені всі необхідні умови для зміни української Конституції або для встановлення права визначати окремим законом особливості здійснення місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей.

Як убога спроба обдурити українське суспільство, виглядає те, що положення про особливості окремих районів двох областей України включені не безпосередньо в текст змін до Конституції, а в текст Перехідних положень до проекту Закону про зміни.

Враховуючи, що довіра суспільства до всієї влади «на нулі», звідки вже взятися довірі до обіцянок народних обранців про те, що майбутній так званий Закон про особливий статус відповідатиме інтересам народу України? Довіри не було і немає!

Тим більше, що зміни до Конституції приймаються 3/4 депутатами, а для прийняття Закону потрібно всього лише 226 голосів, які зібрати набагато легше. Тобто прийняти Закон для обраних буде простіше.

 

З першим блоком закінчили. Переходимо до другого блоку.

БЛОК ДРУГИЙ. Відносно змін адміністративно-територіального устрою та місцевого самоврядування.

Саме з ними захисники змін до Конституції пов’язують початок децентралізації.

Структура адміністративно-територіального устрою передбачається така. Територія України поділяється на громади. Громада – первинна одиниця в системі адміністративно-територіального устрою. Громади об’єднуються в райони. А Автономна Республіка Крим та області – це вже регіони.

Крім того, жителі поселення (міста, села, селища) або поселень відповідної громади складають територіальну громаду.

Тобто заплановано формування на основі добровільного об’єднання більш великих територіальних одиниць, ніж зараз. Зміни дозволяють об’єднувати території, фінансові та інші ресурси громад сіл, селищ і міст.

Мабуть, у зв’язку з цими змінами, будуть збільшені повноваження Верховної Ради: вона буде не тільки створювати і ліквідовувати райони, встановлювати їх найменування, але і створювати, ліквідувати громади та області, встановлювати і змінювати їх межі, встановлювати найменування областей і поселень.

При зміні кордонів, найменування та перейменування громад планується враховувати і думку жителів цих громад. Як саме невідомо.

Наступні зміни стосуються системи органів місцевого самоврядування. Зараз: міські ради, районні та обласні ради та їх виконавчі органи. Будуть: поради громад та їх виконавчі органи.

Чи обов’язково зміни в адміністративно-територіальному устрої, а саме:

1) можливі збільшення територіальних громад;

2) зміни в системі / найменуванні органів місцевого самоврядування;

ведуть до посилення ролі місцевого самоврядування, наділенню їх органів додатковими ресурсами або повноваженнями до вже наявних? Звичайно, ні.

Отже, проаналізуємо, чи припускають зміни до Конституції збільшення повноважень, а, отже, і можливостей місцевого самоврядування.

Зараз місцеве самоврядування громади, зрозуміло, в межах Конституції і законів України, мають право вирішувати питання місцевого значення, а буде (згідно із змінами) – регулювати і управляти суспільними відносинами того ж місцевого значення.

Що кардинально змінилося?

Для справедливості слід зазначити наявність таких деяких змін щодо місцевого самоврядування. Якщо зараз законом встановлюється порядок здійснення громадою місцевого самоврядування, то згідно з проектом закон буде визначати тільки форму здійснення громадою місцевого самоврядування.

Нам же залишиться контролювати, щоб встановлення форми не перетворилося в встановлення все того ж порядку.

Проектом зменшуються на користь громадян деякі повноваження ради громади.

Так, рада буде тільки сприяти, а не дозволяти, як в теперішній час, створювати органи самоорганізації населення. Вона, як і раніше, зможе наділяти їх фінансами і майном, але не зможе передавати їм частину своїх функцій, як могла робити це раніше.

Кардинально новим є положення про те, що держава бере на себе зобов’язання забезпечити сумірність фінансових ресурсів і обсягу повноважень органів місцевого самоврядування.

Але в цілому, як і зараз, статус і повноваження голів, депутатів рад, повноваження виконавчих органів місцевого самоврядування рад, порядок їх утворення, питання їх діяльності, будуть визначатися законом.

Тобто, які безпосередньо повноваження будуть в органів місцевого самоврядування, залежить від Верховної Ради.

А конституційні повноваження територіальної громади залишаються, судячи з тексту змін, колишніми.

На питання: у чому ми бачимо саме децентралізацію як перерозподіл повноважень від органів влади до органів місцевого самоврядування, можна відповісти: у ні-чо-му.

 

Підводимо підсумки.

Зміни пов’язані:

1) з перетворенням системи адміністратівно-територіального устрою та структури органів місцевого самоврядування;

2) з декларуванням принципів повсюдності, спроможності, сумірності повноважень та фінансових ресурсів місцевого самоврядування, субсидіарності (тобто вирішення питань на місцевому рівні), які, втім, простежуються в чинній Конституції і зараз.

Тепер відповідь до кожного з Вас: які з цих змін мають безпосереднє відношення саме до децентралізації?

Заплановані зміни в Конституцію, в кращому разі, можна вважати тільки невпевненим початком децентралізації, закріпленням не нових, але не наявних у тексті Конституції зараз, принципів щодо місцевого самоврядування.

А ось послідовні зміни, що стосуються збільшення повноважень Президента, не помітити неможливо.

Що це? Прихована спроба чергового Президента у черговий раз узурпувати владу? Замість децентралізації ми можемо отримати, навпаки, централізацію влади в руках Президента. І не треба забувати, що мова йде не про конкретного Президента і не про конкретні особистості. А про невиправдане збільшення повноважень однієї особи, яка для нашої країни є, насамперед, гарантом Конституції, а не особою, в чиїх руках зосереджуються непомірні і невластиві гаранту владні повноваження.

 


Залишити коментар